Газова війна по-западенськи

На сайті "Української правди" щойно з'явилася стаття борислав'янки Лесі Соловчук, яка щиро вболіває за долю (чи, може, карму?) рідного міста. До цих роздумів її спонукав черговий газовий конфлікт України зі "старшим братом":

"Місце дії – Західна Україна. Час – Різдво – розпал газової війни. Прикарпатське нафтове містечко Борислав, жителі якого сприймають суперечку Москвою та Києвом як парадокс. Адже земля під ногами викидає в повітря мільйони кубометрів газу в повітря. Але він – нікому непотрібний. Кажуть: бо ж не російський?За різдвяним столом тут вважають газову війну – війною бездарних політиків, що не люблять свою землю. А ще читають sms про "газ в дупі" і чешуть лише політичні анекдоти."

В цей день - з історії Борислава

10 липня того ж 1904 року звістка про бориславський страйк сягнула другого берега Атлантичного океану. Газета New York Times надрукувала невелику замітку про те, що внаслідок страйку і застою техніки нафта почала заливати вулиці і є загроза займання великої пожежі.
Страйкарі вимагають зменшення робочого дня до восьми годин.

В цей день - з історії Борислава

Бориславський страйк 1904 — перший загальний робітничий страйк у Бориславі. Причиною його була жорстока експлуатація робітників нафтових промислів та озокеритових шахт (13—14-годинний робочий день, низька заробітна плата, тяжкі умови праці).

Робітники обрали страйковий комітет і висунули свої вимоги: запровадження 8-годинного робочого дня, збільшення заробітної плати, поліпшення житлових умов та ін.
Після відхилення вимог підприємцями і арешту деяких робітників 8 липня 1904 року був оголошений страйк.
Для боротьби з штрейкбрехерами страйкарі створили робітничу міліцію. Страйк супроводжувався багатотисячними демонстраціями і сутичками з поліцією. Для придушення страйку уряд Австро-угорської імперії послав до Борислава понад 5 тис. солдатів і жандармів. Репресії уряду викликали обурення робітників Львова, Відня, Кракова та ін. міст, які висловили свою солідарність з робітниками Борислава. На початку серпня 1904 страйк було придушено.
(На фотографії панорама копальні 1905 року з книги польських авторів Р.Натера і Є.Созанського)

З нафтової історії

Про бурхливу нафтову історію Борислава тепер нагадують хіба що завмерлі нафтові качалки. Здається, поодинокі з них ще схиляли свої голови додолу і смоктали чорне золоте з надр землі, коли я була мала. Інші ж обростали травою і духмяними дикими суницями.
Багато з нас бачив на старих фотографіях, як та історія починалася і яким був краєвид Борислава на початку XX століття. Одне не перестає дивувати: ні краплі того золота не збагатило самого міста.
У 30-х "місто надалі зберігало хаотичну забудову гірничо-промислового селища. Лише вулиця Панська (тепер Шевченка) нагадувала, що це є місто. Капітали, зароблені на нафті та озокериті, не залишались у Бориславі, а осідали у банках та фірмах Львова, Відня, Варшави, Берліна, Лондона, Нью-Йорка...
Безпосередні управителі та фахівці нафтових промислів теж воліли жити не у засмальцьованому чорною ропою Бориславі, а у Дрогобичі, який з 31.12.1872 р. був з'єднаний з Бориславом залізницею." (з 36 випуску журналу "Ї" Галичина. Країна міст, с.393)