Газова війна по-западенськи

На сайті "Української правди" щойно з'явилася стаття борислав'янки Лесі Соловчук, яка щиро вболіває за долю (чи, може, карму?) рідного міста. До цих роздумів її спонукав черговий газовий конфлікт України зі "старшим братом":

"Місце дії – Західна Україна. Час – Різдво – розпал газової війни. Прикарпатське нафтове містечко Борислав, жителі якого сприймають суперечку Москвою та Києвом як парадокс. Адже земля під ногами викидає в повітря мільйони кубометрів газу в повітря. Але він – нікому непотрібний. Кажуть: бо ж не російський?За різдвяним столом тут вважають газову війну – війною бездарних політиків, що не люблять свою землю. А ще читають sms про "газ в дупі" і чешуть лише політичні анекдоти."

В цей день: повстання у Бориславі 1923 року

Восени 1923 р. на Прикарпатті відбулися масові мітинги і демонстрації солідарності з робітниками Кракова, які піднялися на збройне повстання. Тільки у Львівському воєводстві страйкувало майже 46 тисяч робітників. У Львові, наприклад, повністю припинили роботу 9 відсотків промислових робітників. Демонстрації та мітинги трудящих у деяких містах супроводжувалися сутичками з поліцією та військами.
6 листопада робітники Борислава мужньо вступили у вуличний бій, в якому загинуло 3 та було поранено 9 чоловік. Похорон загиблих вилився у грандіозну демонстрацію протесту трудящих проти злочину уряду.

Ще один учасник нападу на банк

В минулому повідомленні йшлося про напад п'ятірки ОУН на банк у Бориславі у 1931 році. Юрій Трускавець на бориславському форумі стверджує, що був ще один нападник - бориславець Микола Ільків, син Михайла Ільківа. Після того, як його арештувала польська поліція, у м.Самборі Миколу засудили до восьми років каторги в концтаборі Берези Картузької.
Дякую, Юрію, за виправлення.

В цей день: терористичний напад в Бориславі

Бойова п'ятірка ОУН на Дрогобиччині, організована Зеновієм Коссаком і очолювана Криськом Левом (інші члени М.Гнатів, В.Білас, Д.Данилишин), виконала напад на "Банк людови" в Бориславі 31 липня 1931 року. Взяли понад 20 тисяч злотих з метою здобуття коштів для підпільної діяльності ОУН. Поліція нічого не знайшла.

На знимці справа Зеновій Коссак в пластовому строї











Нещодавно у Трускавці відкрили пам'ятник Василеві Біласу, одному з бойовиків ОУН, якого замордовано разом з товаришем Дмитром Данилишиним у 1932 році.
На знимці зліва Василь Білас

Борислав - без світла і без води

Внаслідок стихії у Бориславі затоплено підстанцію 6 кВт – знеструмлено близько половини міста. Припинено водопостачання міста – на водозаборі «Рибник» затоплено електрощитову насосної станції. На вул. Зеленій та Шкільній підтоплено подвір’я 60 приватних житлових будинків.
Ще декілька світлин бориславці виклали на форумі.

поневіряння сім'ї Оршак

Євгенія Оршак народилася в Чорноріках (Czarnorzeki) в багатодітній родині. Виповнилося їй 12, коли мати-вдова, плачучи, наказала дітям пакувати речі. “Везли нас у закритих телячих вагонах, - написала пані Євгенія у своїх спогадах. - Розвозили людей по різних станціях і ми вмлівали, коли прощалися з сусідами. Дуже довго ми їхали в Сталінську область (тепер – Донецька). Від станції нас волами довезли на хутір Шевченко в Старобешівський район, де були три землянки. Там росли бур’яни вище голови. Невдовзі вовки з’їли нашу корову - так ми залишилися голодні і холодні. Мама сказала, що будемо вибиратися, поки самі не вмерли з голоду. І ми йшли пішки в західному напрямку. В 1947 році зимували в Золочівському районі на Тернопільщині, були виснажені, заїдали нас воші. Я і 10-річна сестра перехворіли на брюшний тиф. Навесні добралися до Борислава

Львівської області і там вже осіли.”

Тадей Оршак, брат пані Євгенії, повертався після праці в Німеччині на батьківщину. Уявляв, як на рідний поріг його вийдуть зустрічати мати і три сестри. Ніхто не зустрів. Коли прийшов у Чорноріки, там вже не було жодного українця. Поляки розповіли, що десять днів тому всіх вивезли в Україну. Тадей глянув на хату, що належала вже іншому господареві, взяв клунок і попрямував шукати рідних. Через кілька місяців зустрілися в Бориславі.

Знайдено тут.

P.S. Мешканців Чорнорік та довколишніх сіл польський етнограф Генріх Ольшанський категоризує, як "замішанців". Так, мовляв, називали їх лемки, що жили далі на південь, бо ці села були таким собі руським острівком серед польських сіл. Така категоризація населення за "етнографічною" ознакою нівелює той факт, що більшість населення була русинами, себто українцями. Понад 90% населення цих сіл насильно переселено в радянську Україну.

На знимці мальви біля корчми у сучасних Чорноріках

польські актори, що народилися в Бориславі

Важко сказати, як склалося дитинство цих акторів і за яких обставин вони і їх родини залишили Борислав. Чи було це ще до війни у вибадку Зджіслава? Чи було їх добровільно-примусово виселено?
За даними перепису населення 2001 року в Бориславі залишилося всього лиш близько 300 поляків.
Зджіслав Лесняк (Zdzisław Leśniak ) Народився в Бориславі 13 грудня, 1930 року. Польський актор.
Марта Ліпінська (Marta Lipińska) Народилася в Бориславі 14 травня, 1940 року. Польська театральна та кіно-актриса.
Лідія Міхалушек (Lidia Michałuszek) Народилася в Бориславі 7 грудня, 1955 року. Польська театральна та кіно-актриса