В цей день: повстання у Бориславі 1923 року

Восени 1923 р. на Прикарпатті відбулися масові мітинги і демонстрації солідарності з робітниками Кракова, які піднялися на збройне повстання. Тільки у Львівському воєводстві страйкувало майже 46 тисяч робітників. У Львові, наприклад, повністю припинили роботу 9 відсотків промислових робітників. Демонстрації та мітинги трудящих у деяких містах супроводжувалися сутичками з поліцією та військами.
6 листопада робітники Борислава мужньо вступили у вуличний бій, в якому загинуло 3 та було поранено 9 чоловік. Похорон загиблих вилився у грандіозну демонстрацію протесту трудящих проти злочину уряду.

Ще один учасник нападу на банк

В минулому повідомленні йшлося про напад п'ятірки ОУН на банк у Бориславі у 1931 році. Юрій Трускавець на бориславському форумі стверджує, що був ще один нападник - бориславець Микола Ільків, син Михайла Ільківа. Після того, як його арештувала польська поліція, у м.Самборі Миколу засудили до восьми років каторги в концтаборі Берези Картузької.
Дякую, Юрію, за виправлення.

В цей день: терористичний напад в Бориславі

Бойова п'ятірка ОУН на Дрогобиччині, організована Зеновієм Коссаком і очолювана Криськом Левом (інші члени М.Гнатів, В.Білас, Д.Данилишин), виконала напад на "Банк людови" в Бориславі 31 липня 1931 року. Взяли понад 20 тисяч злотих з метою здобуття коштів для підпільної діяльності ОУН. Поліція нічого не знайшла.

На знимці справа Зеновій Коссак в пластовому строї











Нещодавно у Трускавці відкрили пам'ятник Василеві Біласу, одному з бойовиків ОУН, якого замордовано разом з товаришем Дмитром Данилишиним у 1932 році.
На знимці зліва Василь Білас

Борислав - без світла і без води

Внаслідок стихії у Бориславі затоплено підстанцію 6 кВт – знеструмлено близько половини міста. Припинено водопостачання міста – на водозаборі «Рибник» затоплено електрощитову насосної станції. На вул. Зеленій та Шкільній підтоплено подвір’я 60 приватних житлових будинків.
Ще декілька світлин бориславці виклали на форумі.

поневіряння сім'ї Оршак

Євгенія Оршак народилася в Чорноріках (Czarnorzeki) в багатодітній родині. Виповнилося їй 12, коли мати-вдова, плачучи, наказала дітям пакувати речі. “Везли нас у закритих телячих вагонах, - написала пані Євгенія у своїх спогадах. - Розвозили людей по різних станціях і ми вмлівали, коли прощалися з сусідами. Дуже довго ми їхали в Сталінську область (тепер – Донецька). Від станції нас волами довезли на хутір Шевченко в Старобешівський район, де були три землянки. Там росли бур’яни вище голови. Невдовзі вовки з’їли нашу корову - так ми залишилися голодні і холодні. Мама сказала, що будемо вибиратися, поки самі не вмерли з голоду. І ми йшли пішки в західному напрямку. В 1947 році зимували в Золочівському районі на Тернопільщині, були виснажені, заїдали нас воші. Я і 10-річна сестра перехворіли на брюшний тиф. Навесні добралися до Борислава

Львівської області і там вже осіли.”

Тадей Оршак, брат пані Євгенії, повертався після праці в Німеччині на батьківщину. Уявляв, як на рідний поріг його вийдуть зустрічати мати і три сестри. Ніхто не зустрів. Коли прийшов у Чорноріки, там вже не було жодного українця. Поляки розповіли, що десять днів тому всіх вивезли в Україну. Тадей глянув на хату, що належала вже іншому господареві, взяв клунок і попрямував шукати рідних. Через кілька місяців зустрілися в Бориславі.

Знайдено тут.

P.S. Мешканців Чорнорік та довколишніх сіл польський етнограф Генріх Ольшанський категоризує, як "замішанців". Так, мовляв, називали їх лемки, що жили далі на південь, бо ці села були таким собі руським острівком серед польських сіл. Така категоризація населення за "етнографічною" ознакою нівелює той факт, що більшість населення була русинами, себто українцями. Понад 90% населення цих сіл насильно переселено в радянську Україну.

На знимці мальви біля корчми у сучасних Чорноріках

польські актори, що народилися в Бориславі

Важко сказати, як склалося дитинство цих акторів і за яких обставин вони і їх родини залишили Борислав. Чи було це ще до війни у вибадку Зджіслава? Чи було їх добровільно-примусово виселено?
За даними перепису населення 2001 року в Бориславі залишилося всього лиш близько 300 поляків.
Зджіслав Лесняк (Zdzisław Leśniak ) Народився в Бориславі 13 грудня, 1930 року. Польський актор.
Марта Ліпінська (Marta Lipińska) Народилася в Бориславі 14 травня, 1940 року. Польська театральна та кіно-актриса.
Лідія Міхалушек (Lidia Michałuszek) Народилася в Бориславі 7 грудня, 1955 року. Польська театральна та кіно-актриса

Арон Вайс про те, як дві борислав'янки врятували його сім'ю від загибелі

Арон Вайс народився в Бориславі і в лихолітні часи війни та єврейських погромів вижив зі своєю родиною завдяки сусідці Юлії Мачишин. Небагатьом так пощастило, як йому, про що він поділився у статті "Так мають жити люди" від 16 липня, 2006 року. У цій статті він розповідає про найважчі етичні дилеми, які часом доводиться вирішувати людям і в яких проявляються найблагородніші чи найниціші почування, страхи, думки і мотивації людей.
Ось, як він згадує той страшний період: "Прийшли вночі до нашої сусідки, українки, було це у вересні 42-го, й прямо запитали: якщо можете, сховаєте нас? З пані Юлією жили ми поряд, були досить близькі, наші свята ставали її святами й навпаки, й тому сміли таки сподіватися... Хоча, звичайно, Юлія Мачишин могла й відмовити, й не можна було б її засуджувати за це, бо для людини своя сорочка завжди ближче до тіла. Адже багато хто так і робили — відмовляли, й євреї вже на ранок опинялися в таборі або ще гірше — розстріляними. Але наша Юля, так ми її завжди називали, сховала нас на горищі..."

Мирон Стебельський - український спорт в Америці

Мирон Стебельский, вихідець з Борислава, - багаторічний голова Української Спортової Централі Америки і Канади, яка була головним патронатом цьогорічної української спортивної Олімпіади у місті Горшам, штат Пенсильванія, США. Про історію спортивних ігор за океаном можна коротко прочитати тут. А ті, хто володіють англійською, можуть заглянути на сторінку власне олімпіади 2008. Виявляється, Оксана Баюл була почесною гостею змагань.

В цей день - з історії Борислава

10 липня того ж 1904 року звістка про бориславський страйк сягнула другого берега Атлантичного океану. Газета New York Times надрукувала невелику замітку про те, що внаслідок страйку і застою техніки нафта почала заливати вулиці і є загроза займання великої пожежі.
Страйкарі вимагають зменшення робочого дня до восьми годин.

В цей день - з історії Борислава

Бориславський страйк 1904 — перший загальний робітничий страйк у Бориславі. Причиною його була жорстока експлуатація робітників нафтових промислів та озокеритових шахт (13—14-годинний робочий день, низька заробітна плата, тяжкі умови праці).

Робітники обрали страйковий комітет і висунули свої вимоги: запровадження 8-годинного робочого дня, збільшення заробітної плати, поліпшення житлових умов та ін.
Після відхилення вимог підприємцями і арешту деяких робітників 8 липня 1904 року був оголошений страйк.
Для боротьби з штрейкбрехерами страйкарі створили робітничу міліцію. Страйк супроводжувався багатотисячними демонстраціями і сутичками з поліцією. Для придушення страйку уряд Австро-угорської імперії послав до Борислава понад 5 тис. солдатів і жандармів. Репресії уряду викликали обурення робітників Львова, Відня, Кракова та ін. міст, які висловили свою солідарність з робітниками Борислава. На початку серпня 1904 страйк було придушено.
(На фотографії панорама копальні 1905 року з книги польських авторів Р.Натера і Є.Созанського)

Бесіда з Марією Хоп”як про театр та корупцію

Я вже якось згадувала про акцію "Театр проти корупції", проте не вдавалося знайти детальнішої інформації про досягнення, висновки і т.д. Аж ось знайшла інтерв'ю з Марією Хоп"як, ученицею бориславської гімназії, активісткою учнівського театру "Буква закону".
"Найбільшою перешкодою на шляху до подолання корупції є викривлена громадянська свідомість. Мої ровесники вважають корупцію звичним явищем, прийнявши її культуру!" - вважає Марія. Повністю інтерв'ю можна прочитати ось тут.

Орест Цап: про імміграцію, Україну та Канаду

Орест Цап народився вже в Німеччині, але батьки його вихідці з України. Мати - з Борислава. З невеликого інтерв'ю з паном Орестом невідомо, чи він коли-небудь був в рідному місті матері. Думаю, все-одно можна вважати його за земляка-бориславця і послухати, що він має сказати про життя української діаспори в Канаді та свій недавній візит до Чернівців на конференцію «Україна є там, де живуть українці». Читати тут

Бориславський велетень

Крім однієї з найкрасивіших панянок, Борислав також прославився нещодавно одним з наймогутніших легінів. Володимир Оліярник підняв на традиційних змаганнях “Королі жиму Тернопільщини” найбільшу вагу – 202 кілограми. Цим він здобув перемогу у ваговій категорії до 100 кілограмів.
От тільки, може, хтось пояснить, що означає, що Володимир Оліярник "львів’янин з міста Борислава" і як це він посмів посягнути на корону у сусідньому (тернопільському) королівстві? :-)

Друга віце-міс України - борислав'янка

Дещо з запізненням пишу про цьогорічну "Другу Віце-Міс" України Тетяну Неустуєву, яка брала участь у конкурсі під номером №19. Хоч я не прихильниця виставляння жіночих принад на всезагальний огляд, але не можу не признати особисте досягнення Тетяни.

Тому вітаю Тетяну з тим, що на карті пересічного українця знову замерехтіло прикарпатське містечко.

Ну і життейський анекдот. Як була я мала, дивилася якось конкурс "Міс світу" і раптом глибоко зітхнула. Мати питають: "Чого так гірко зітхаєш, донечко?" А я їй у відповідь: "Я ніколи не буду міс світу, бо подивися - в мене всі ноги в синцях". І з того розпачу я переключила свою увагу на чемпіонати світу з футболу :-)

Великі бориславці

Дрогобицька газета "Тустань" підхопила ідею інтерівського проекту "Великі українці" і вирішила визначити найславетнішого вихідця з теренів Дрогобиччини. Щоправда голосування проводитися не буде (адже ми знаємо, чим закінчуються всі голосування :-))
До Дрогобиччини, за визначенням газети, належать Дрогобич і Дрогобицький район, Стебник і Трускавець, Борислав та Східниця.
Отже, “Тустань” має намір розповісти про великих дрогобиччан. Читачам газети (або ж всім небайдужим) пропонують визначити свого великого дрогобиччанина. Свої побажання можете висловити, зателефонувавши або надіславши sms на номер 8-067-3678019 чи написавши листа на e-mail vlasjuktustan@rambler.ru
Анатолій Власюк, автор цього задуму, навіть пропонує вам розповісти про ваших рідних і близьких, якщо вважаєте їх великими дрогобиччанами.

Герби Борислава

Після розвалу Союзу почався радикальний перегляд національної та регіональної символіки як в Україні, так і в інших колишніх республіках. Це, звичайно, зрозуміло, бо символи влади забезпечують лояльність громадян до певного політичного устрою. Безсумнівним є й те, що витіснити попередні символи новими дуже тяжко. Один зі способів - це прив'язати нові символи до давньої історії і наполягати на історичному (часом міфологічному) зв'язку з давніми символами. Інший спосіб - створити нову естетику. Соцреалізм як естетична парадигма в Радянському Союзі виник на основі модерністських експериментів і, якщо бути відвертою, символіка Радянського Союзу надзвичайно лаконічна і яскрава. "Серп і молото" - чудово скомпонований символ, і досі класно виглядає в сучасному контексті (якщо абстрагуватися від того, якій системі він служив).
На жаль, при створенні нових символів в Україні дуже часто керувалися консервативними, а не прогресивними естетичними міркуваннями. Це добре видно, як на мене, якщо порівняти радянський герб Борислава і сучасний. Зрештою це моя особиста думка - може, комусь ріпник з золотими відрами подобається більше за символічну вишку на зеленому тлі :-)


Радянський герб м.Борислава
Затверджений 19.03.1970р. рішенням виконавчого комітету міської ради.
У зеленому щиті лазурова нафтова вишка з оранжевими серпом і молотом, над нею золотий напис "БОРИСЛАВ". Сама вишка розділена на 5 частин - 5 районів Борислава. Зелений колір - символ полонин. Вишка і контури гір, а також лінія навколо щита і напис - символ гір Карпат. Автор - Д.Ланяк.






Сучасний герб м.Борислава
Затверджений 23 липня 1996р. рішенням VI сесії міської ради. У лазуровому полі ріпник у срібній одежі несе на плечах золоте коромисло з двома золотими відрами нафти (ропи). Щит обрамований декоративним картушем i увiнчаний срiбною мiською короною з трьома вежками. Автор - А.Ґречило.
Ріпник відомий з давніх печаток громади з XIX ст. і вказує на нафтодобувні промисли, що спричинилися до розвитку Борислава.

Театр проти корупції?

З осені минулого року Дрогобицька організація Комітету виборців України реалізовує театральний проект «Театральний марафон «Творчий спротив проти корупції». Проект розрахований на шкільну молодь міст Борислава, Стебника та Східниці віком від 12 до 18 років.
Наскільки театр як форма роботи з молоддю може посприяти усвідомленому ставленню молодих людей до хабарництва та інших проявів корупції? Читати далі...

Віра Вовк (Селянська) - лауреат Шевченківської премії

Віра Вовк (Селянська) народилася 2 січня 1926 у Бориславі в родині лікаря й археолога. У 1939 родина емігруєвала до Німеччини, де Віра закінчила середню школу у Дрездені. Після того студіювала германістику, музикознавство та славістику в університетах Тюбінґена і Мюнхена. У 1949 — переїхала із матір’ю до Бразилії, де мешкає аж по сьогодні.
Цьогоріч Віру Вовк нагороджено Шевченківською премією за книги: ”Поезії” (2000), ”Проза” (2001), ”Спогади” (2003), ”Сьома печать” (2005), ”Ромен-зілля” (2007), а також переклади української класики та творів сучасної літератури португальською мовою.
З грошей премії Віра Вовк пообіцяла створити фонд для перекладачів української літератури світовими мовами.


А ось невеличкий вірш зі збірки "Юність" (1954).

На довгих косах срібні зорі
І срібний місяць на чолі ..
Мені ти снишся винозора,
З ласкавим усміхом своїм.

Колись ти бігала весела
З вінком ромену і пісень,
Здавалося квіткам і зелам,
Що ти — весняний білий день.

Тепер далеко за морями
Твоя голівка запашна,
І ніч, і день — тобі лиш рями,
... І — літо вже твоя весна ...

Борислав і проблема водопостачання

У місті Бориславі вода стала найдорожчою на Львівщині
”Прокинулася о пів на сьому ранку, а води вже немає — її лише на півгодини подавали. Сьогодні ні обід приготувати, ні посуд помити не зможу”, — розводить руками 32-річна Наталя Бабій із міста Борислав Львівської області.
Читати далі (про гроші, витоки, Бориславську міську раду і т.д.)...