В цей день: терористичний напад в Бориславі

Бойова п'ятірка ОУН на Дрогобиччині, організована Зеновієм Коссаком і очолювана Криськом Левом (інші члени М.Гнатів, В.Білас, Д.Данилишин), виконала напад на "Банк людови" в Бориславі 31 липня 1931 року. Взяли понад 20 тисяч злотих з метою здобуття коштів для підпільної діяльності ОУН. Поліція нічого не знайшла.

На знимці справа Зеновій Коссак в пластовому строї











Нещодавно у Трускавці відкрили пам'ятник Василеві Біласу, одному з бойовиків ОУН, якого замордовано разом з товаришем Дмитром Данилишиним у 1932 році.
На знимці зліва Василь Білас

Борислав - без світла і без води

Внаслідок стихії у Бориславі затоплено підстанцію 6 кВт – знеструмлено близько половини міста. Припинено водопостачання міста – на водозаборі «Рибник» затоплено електрощитову насосної станції. На вул. Зеленій та Шкільній підтоплено подвір’я 60 приватних житлових будинків.
Ще декілька світлин бориславці виклали на форумі.

поневіряння сім'ї Оршак

Євгенія Оршак народилася в Чорноріках (Czarnorzeki) в багатодітній родині. Виповнилося їй 12, коли мати-вдова, плачучи, наказала дітям пакувати речі. “Везли нас у закритих телячих вагонах, - написала пані Євгенія у своїх спогадах. - Розвозили людей по різних станціях і ми вмлівали, коли прощалися з сусідами. Дуже довго ми їхали в Сталінську область (тепер – Донецька). Від станції нас волами довезли на хутір Шевченко в Старобешівський район, де були три землянки. Там росли бур’яни вище голови. Невдовзі вовки з’їли нашу корову - так ми залишилися голодні і холодні. Мама сказала, що будемо вибиратися, поки самі не вмерли з голоду. І ми йшли пішки в західному напрямку. В 1947 році зимували в Золочівському районі на Тернопільщині, були виснажені, заїдали нас воші. Я і 10-річна сестра перехворіли на брюшний тиф. Навесні добралися до Борислава

Львівської області і там вже осіли.”

Тадей Оршак, брат пані Євгенії, повертався після праці в Німеччині на батьківщину. Уявляв, як на рідний поріг його вийдуть зустрічати мати і три сестри. Ніхто не зустрів. Коли прийшов у Чорноріки, там вже не було жодного українця. Поляки розповіли, що десять днів тому всіх вивезли в Україну. Тадей глянув на хату, що належала вже іншому господареві, взяв клунок і попрямував шукати рідних. Через кілька місяців зустрілися в Бориславі.

Знайдено тут.

P.S. Мешканців Чорнорік та довколишніх сіл польський етнограф Генріх Ольшанський категоризує, як "замішанців". Так, мовляв, називали їх лемки, що жили далі на південь, бо ці села були таким собі руським острівком серед польських сіл. Така категоризація населення за "етнографічною" ознакою нівелює той факт, що більшість населення була русинами, себто українцями. Понад 90% населення цих сіл насильно переселено в радянську Україну.

На знимці мальви біля корчми у сучасних Чорноріках

польські актори, що народилися в Бориславі

Важко сказати, як склалося дитинство цих акторів і за яких обставин вони і їх родини залишили Борислав. Чи було це ще до війни у вибадку Зджіслава? Чи було їх добровільно-примусово виселено?
За даними перепису населення 2001 року в Бориславі залишилося всього лиш близько 300 поляків.
Зджіслав Лесняк (Zdzisław Leśniak ) Народився в Бориславі 13 грудня, 1930 року. Польський актор.
Марта Ліпінська (Marta Lipińska) Народилася в Бориславі 14 травня, 1940 року. Польська театральна та кіно-актриса.
Лідія Міхалушек (Lidia Michałuszek) Народилася в Бориславі 7 грудня, 1955 року. Польська театральна та кіно-актриса

Арон Вайс про те, як дві борислав'янки врятували його сім'ю від загибелі

Арон Вайс народився в Бориславі і в лихолітні часи війни та єврейських погромів вижив зі своєю родиною завдяки сусідці Юлії Мачишин. Небагатьом так пощастило, як йому, про що він поділився у статті "Так мають жити люди" від 16 липня, 2006 року. У цій статті він розповідає про найважчі етичні дилеми, які часом доводиться вирішувати людям і в яких проявляються найблагородніші чи найниціші почування, страхи, думки і мотивації людей.
Ось, як він згадує той страшний період: "Прийшли вночі до нашої сусідки, українки, було це у вересні 42-го, й прямо запитали: якщо можете, сховаєте нас? З пані Юлією жили ми поряд, були досить близькі, наші свята ставали її святами й навпаки, й тому сміли таки сподіватися... Хоча, звичайно, Юлія Мачишин могла й відмовити, й не можна було б її засуджувати за це, бо для людини своя сорочка завжди ближче до тіла. Адже багато хто так і робили — відмовляли, й євреї вже на ранок опинялися в таборі або ще гірше — розстріляними. Але наша Юля, так ми її завжди називали, сховала нас на горищі..."

Мирон Стебельський - український спорт в Америці

Мирон Стебельский, вихідець з Борислава, - багаторічний голова Української Спортової Централі Америки і Канади, яка була головним патронатом цьогорічної української спортивної Олімпіади у місті Горшам, штат Пенсильванія, США. Про історію спортивних ігор за океаном можна коротко прочитати тут. А ті, хто володіють англійською, можуть заглянути на сторінку власне олімпіади 2008. Виявляється, Оксана Баюл була почесною гостею змагань.

В цей день - з історії Борислава

10 липня того ж 1904 року звістка про бориславський страйк сягнула другого берега Атлантичного океану. Газета New York Times надрукувала невелику замітку про те, що внаслідок страйку і застою техніки нафта почала заливати вулиці і є загроза займання великої пожежі.
Страйкарі вимагають зменшення робочого дня до восьми годин.

В цей день - з історії Борислава

Бориславський страйк 1904 — перший загальний робітничий страйк у Бориславі. Причиною його була жорстока експлуатація робітників нафтових промислів та озокеритових шахт (13—14-годинний робочий день, низька заробітна плата, тяжкі умови праці).

Робітники обрали страйковий комітет і висунули свої вимоги: запровадження 8-годинного робочого дня, збільшення заробітної плати, поліпшення житлових умов та ін.
Після відхилення вимог підприємцями і арешту деяких робітників 8 липня 1904 року був оголошений страйк.
Для боротьби з штрейкбрехерами страйкарі створили робітничу міліцію. Страйк супроводжувався багатотисячними демонстраціями і сутичками з поліцією. Для придушення страйку уряд Австро-угорської імперії послав до Борислава понад 5 тис. солдатів і жандармів. Репресії уряду викликали обурення робітників Львова, Відня, Кракова та ін. міст, які висловили свою солідарність з робітниками Борислава. На початку серпня 1904 страйк було придушено.
(На фотографії панорама копальні 1905 року з книги польських авторів Р.Натера і Є.Созанського)